Що таке валентність: визначення, таблиця, приклади

≈ 7 хв читанняДодано 09.11.2026
Що таке валентність: визначення, таблиця, приклади

Валентність — це здатність атома сполучатися з певною кількістю таких самих або інших атомів, тобто утворювати з ними певне число хімічних зв’язків. Її позначають римською цифрою над символом елемента: у воді H2O Гідроген одновалентний (I), Оксиген двовалентний (II). Знаючи валентність, можна визначити склад сполуки двох елементів і скласти її формулу.

Визначення, яке дають підручники

Старий підручник Н. М. Буринської для 7 класу (2015) пояснює валентність через здатність атомів з’єднуватися з певним числом атомів свого або інших елементів. Новий підручник П. П. Попеля і Л. С. Криклі для 8 класу (2025) формулює так: валентність — властивість атомів сполучатися з певною кількістю таких самих або інших атомів. Саме слово походить від латинського valentia — «сила».

Ключове слово тут — «сполучатися» або «приєднувати». Іноді трапляється формулювання «валентність — властивість притягувати певну кількість атомів», і воно невдале. Притягуватися можуть і цілі молекули: так пояснюють, чому вода чи йод існують у рідкому або твердому стані, хоча атоми різних молекул при цьому між собою не сполучаються. Валентність же показує інше — скільки хімічних зв’язків утворює атом з іншими атомами. Це не завжди те саме, що кількість сусідніх атомів: у вуглекислому газі атом Карбону сполучений лише з двома атомами Оксигену, але подвійними зв’язками, тому його валентність IV. Учням корисно одразу почути: валентність виражають числом, і це не «сила притягання».

Кількісно валентність спочатку виражали через Гідроген. Його атом завжди сполучається лише з одним атомом іншого елемента, тому Гідроген узяли за одиницю. Звідси: у HCl Хлор одновалентний, у H2O Оксиген двовалентний, в амоніаку NH3 Нітроген тривалентний, у метані CH4 Карбон чотиривалентний.

Як позначають валентність

У формулі валентність пишуть римською цифрою над символом елемента. Для елементів зі змінною валентністю її вказують і в назві сполуки, у дужках одразу після назви елемента: FeO — ферум(II) оксид, Fe2O3 — ферум(III) оксид, CuCl — купрум(I) хлорид, CuCl2 — купрум(II) хлорид. У розрахунках і в звичайному тексті валентність записують арабськими цифрами: «валентність Сульфуру в цій сполуці дорівнює 4».

Стала і змінна валентність

У Гідрогену й Оксигену валентність стала, як і в кількох інших елементів. Більшість елементів виявляє змінну валентність: Сульфур у сірководні H2S має валентність II, а в сірчистому газі SO2 — IV. Елементи зі сталою валентністю учні вивчають напам’ять, їх небагато. Для решти зручно орієнтуватися на періодичну систему: у металічних елементів головних підгруп I–III груп валентність дорівнює номеру групи; у неметалів (крім Оксигену і Флуору) вища валентність дорівнює номеру групи, а нижча — різниці між 8 і номером групи. У сполуках з металами неметал виявляє нижчу валентність. Це правило-підказка, а не закон, і винятки з нього варто знати.

ЕлементВалентністьСтала чи змінна
H — ГідрогенIстала
Na — Натрій, K — КалійIстала
O — ОксигенIIстала
Mg — Магній, Ca — Кальцій, Zn — ЦинкIIстала
Al — АлюмінійIIIстала
Cu — КупрумI, IIзмінна
Fe — ФерумII, IIIзмінна
C — КарбонII, IVзмінна
N — Нітрогенвід I до IVзмінна
P — ФосфорIII, Vзмінна
S — СульфурII, IV, VIзмінна
Cl — ХлорI, III, V, VIIзмінна

Подивіться на таблицю разом із періодичною системою: у Карбону, Фосфору, Сульфуру і Хлору найвища валентність збігається з номером групи в короткому варіанті таблиці. Винятки теж видно: Оксиген стоїть у VI групі, а валентність має II, у Нітрогену (V група) у шкільних задачах найвище значення IV. Цинк, Купрум і Ферум розміщені в побічних підгрупах, тож правило для металів головних підгруп на них не поширюється. У Цинку валентність II і за числом збігається з номером групи, але це не наслідок правила; Купрум буває I і II, Ферум — II і III. Ці значення просто запам’ятовують.

Як визначити валентність за формулою бінарної сполуки

Бінарна сполука складається з двох елементів. Тут діє одне правило: сумарна валентність усіх атомів одного елемента дорівнює сумарній валентності всіх атомів іншого. Тому досить знати валентність одного з них.

  1. Над символом елемента з відомою валентністю (найчастіше це Оксиген, II, або Хлор у хлоридах, I) поставте римську цифру.
  2. Помножте цю валентність на індекс елемента — це сумарна кількість одиниць валентності.
  3. Поділіть отримане число на індекс другого елемента.

Приклад 1. Al2O3. Три атоми Оксигену дають 2 · 3 = 6 одиниць валентності. Їх ділимо на два атоми Алюмінію: 6 : 2 = 3. Алюміній тривалентний.

Приклад 2. Cl2O7. На сім атомів Оксигену припадає 2 · 7 = 14 одиниць, на кожен із двох атомів Хлору — 14 : 2 = 7. Хлор тут семивалентний, це найвище його значення.

Приклад 3. FeCl3. Хлор у хлоридах одновалентний: 1 · 3 = 3, атом Феруму один, отже Ферум тривалентний, а сполука — ферум(III) хлорид.

Як скласти формулу за валентністю

Зворотне завдання розв’язують через найменше спільне кратне (НСК) — найменше число, яке ділиться без остачі на обидва значення валентності.

  1. Запишіть символи елементів: метал першим, неметал другим; якщо сполука утворена двома неметалами і серед них є Оксиген, його ставлять останнім; виняток — сполуки з Флуором, де останнім пишуть Флуор (оксиген дифлуорид OF2).
  2. Над символами поставте значення валентності.
  3. Знайдіть НСК цих двох чисел.
  4. Поділіть НСК на валентність кожного елемента — отримаєте індекси.
  5. Перевірте: добуток валентності на число атомів має бути однаковим для обох елементів.

Алюміній оксид. Al — III, O — II. НСК = 6. Індекс Алюмінію 6 : 3 = 2, Оксигену 6 : 2 = 3. Формула Al2O3, перевірка: 3 · 2 = 2 · 3.

Фосфор(V) оксид. P — V, O — II. НСК = 10. Індекси 10 : 5 = 2 і 10 : 2 = 5. Формула P2O5.

Сульфур(VI) оксид. S — VI, O — II. НСК = 6, індекси 6 : 6 = 1 і 6 : 2 = 3. Формула SO3.

Детальний план такого уроку з вправами є в нашому конспекті уроку «Складання формул бінарних сполук за валентністю», а про те, як читати індекси й коефіцієнти, — у конспекті уроку «Хімічні формули речовин».

Структурні (графічні) формули

Валентність добре видно в графічній формулі: кожен зв’язок між атомами позначають рисочкою, і кількість рисочок біля атома дорівнює його валентності. Вода: H–O–H — біля Оксигену дві рисочки, біля кожного Гідрогену одна. Вуглекислий газ: O=C=O — Карбон сполучений з двома двовалентними атомами Оксигену подвійними зв’язками, тому чотиривалентний. У метані від атома Карбону відходять чотири рисочки до чотирьох атомів Гідрогену. Дайте учням кілька графічних формул і попросіть порахувати рисочки біля кожного атома: так валентність перестає бути абстракцією.

Типові помилки учнів

  • Не скорочують індекси. Беруть просто добуток валентностей замість найменшого спільного кратного і отримують S2O4 замість SO2 для сульфур(IV) оксиду.
  • Механічно «перехрещують» валентності. Цей прийом часто спрацьовує, але при двох парних значеннях дає нескорочену формулу.
  • Плутають індекс із валентністю: в Al2O3 двійка — це кількість атомів Алюмінію, а не його валентність.
  • Пишуть валентність над символом арабською цифрою або забувають римську цифру в назві сполуки елемента зі змінною валентністю: «ферум оксид» нічого не каже, потрібно ферум(II) або ферум(III).
  • Ставлять Оксиген першим у формулі оксиду неметалу.

Що буде далі, у 8–9 класі

За програмою 2017 року валентність вивчали в 7 класі, у Новій українській школі тему розглядають пізніше: у підручнику Попеля і Криклі для 8 класу це § 33, після будови атома й ковалентного зв’язку. Там пояснено, звідки береться валентність: її значення відповідає кількості спільних електронних пар, які атом має з іншими атомами, а передбачити його можна за кількістю неспарених електронів. Звідси й змінна валентність Сульфуру чи Фосфору. Поруч з’являється ще одне поняття — ступінь окиснення, його за модельною програмою НУШ теж розглядають у 8 класі. Для семикласника досить запам’ятати таблицю, правило рівності сумарних валентностей і спосіб із НСК — на цьому фундаменті тримаються і хімічні рівняння, і розрахунки за формулами.

Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено. Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали на сайті.

Ще в розділі «Запитання учнів з хімії: відповіді»

  1. Допоможіть! Як розрахувати протонне і нуклонне число?
  2. Допоможіть знайти масову частку Оксигену в оксидах Нітрогену з валентністю ІІІ та V
  3. Поясніть, як розрахувати масову частку Оксигену в ортофосфатній кислоті