Валентність — це здатність атома сполучатися з певною кількістю таких самих або інших атомів, тобто утворювати з ними певне число хімічних зв’язків. Її позначають римською цифрою над символом елемента: у воді H2O Гідроген одновалентний (I), Оксиген двовалентний (II). Знаючи валентність, можна визначити склад сполуки двох елементів і скласти її формулу.
Визначення, яке дають підручники
Старий підручник Н. М. Буринської для 7 класу (2015) пояснює валентність через здатність атомів з’єднуватися з певним числом атомів свого або інших елементів. Новий підручник П. П. Попеля і Л. С. Криклі для 8 класу (2025) формулює так: валентність — властивість атомів сполучатися з певною кількістю таких самих або інших атомів. Саме слово походить від латинського valentia — «сила».
Ключове слово тут — «сполучатися» або «приєднувати». Іноді трапляється формулювання «валентність — властивість притягувати певну кількість атомів», і воно невдале. Притягуватися можуть і цілі молекули: так пояснюють, чому вода чи йод існують у рідкому або твердому стані, хоча атоми різних молекул при цьому між собою не сполучаються. Валентність же показує інше — скільки хімічних зв’язків утворює атом з іншими атомами. Це не завжди те саме, що кількість сусідніх атомів: у вуглекислому газі атом Карбону сполучений лише з двома атомами Оксигену, але подвійними зв’язками, тому його валентність IV. Учням корисно одразу почути: валентність виражають числом, і це не «сила притягання».
Кількісно валентність спочатку виражали через Гідроген. Його атом завжди сполучається лише з одним атомом іншого елемента, тому Гідроген узяли за одиницю. Звідси: у HCl Хлор одновалентний, у H2O Оксиген двовалентний, в амоніаку NH3 Нітроген тривалентний, у метані CH4 Карбон чотиривалентний.
Як позначають валентність
У формулі валентність пишуть римською цифрою над символом елемента. Для елементів зі змінною валентністю її вказують і в назві сполуки, у дужках одразу після назви елемента: FeO — ферум(II) оксид, Fe2O3 — ферум(III) оксид, CuCl — купрум(I) хлорид, CuCl2 — купрум(II) хлорид. У розрахунках і в звичайному тексті валентність записують арабськими цифрами: «валентність Сульфуру в цій сполуці дорівнює 4».
Стала і змінна валентність
У Гідрогену й Оксигену валентність стала, як і в кількох інших елементів. Більшість елементів виявляє змінну валентність: Сульфур у сірководні H2S має валентність II, а в сірчистому газі SO2 — IV. Елементи зі сталою валентністю учні вивчають напам’ять, їх небагато. Для решти зручно орієнтуватися на періодичну систему: у металічних елементів головних підгруп I–III груп валентність дорівнює номеру групи; у неметалів (крім Оксигену і Флуору) вища валентність дорівнює номеру групи, а нижча — різниці між 8 і номером групи. У сполуках з металами неметал виявляє нижчу валентність. Це правило-підказка, а не закон, і винятки з нього варто знати.
| Елемент | Валентність | Стала чи змінна |
|---|---|---|
| H — Гідроген | I | стала |
| Na — Натрій, K — Калій | I | стала |
| O — Оксиген | II | стала |
| Mg — Магній, Ca — Кальцій, Zn — Цинк | II | стала |
| Al — Алюміній | III | стала |
| Cu — Купрум | I, II | змінна |
| Fe — Ферум | II, III | змінна |
| C — Карбон | II, IV | змінна |
| N — Нітроген | від I до IV | змінна |
| P — Фосфор | III, V | змінна |
| S — Сульфур | II, IV, VI | змінна |
| Cl — Хлор | I, III, V, VII | змінна |
Подивіться на таблицю разом із періодичною системою: у Карбону, Фосфору, Сульфуру і Хлору найвища валентність збігається з номером групи в короткому варіанті таблиці. Винятки теж видно: Оксиген стоїть у VI групі, а валентність має II, у Нітрогену (V група) у шкільних задачах найвище значення IV. Цинк, Купрум і Ферум розміщені в побічних підгрупах, тож правило для металів головних підгруп на них не поширюється. У Цинку валентність II і за числом збігається з номером групи, але це не наслідок правила; Купрум буває I і II, Ферум — II і III. Ці значення просто запам’ятовують.
Як визначити валентність за формулою бінарної сполуки
Бінарна сполука складається з двох елементів. Тут діє одне правило: сумарна валентність усіх атомів одного елемента дорівнює сумарній валентності всіх атомів іншого. Тому досить знати валентність одного з них.
- Над символом елемента з відомою валентністю (найчастіше це Оксиген, II, або Хлор у хлоридах, I) поставте римську цифру.
- Помножте цю валентність на індекс елемента — це сумарна кількість одиниць валентності.
- Поділіть отримане число на індекс другого елемента.
Приклад 1. Al2O3. Три атоми Оксигену дають 2 · 3 = 6 одиниць валентності. Їх ділимо на два атоми Алюмінію: 6 : 2 = 3. Алюміній тривалентний.
Приклад 2. Cl2O7. На сім атомів Оксигену припадає 2 · 7 = 14 одиниць, на кожен із двох атомів Хлору — 14 : 2 = 7. Хлор тут семивалентний, це найвище його значення.
Приклад 3. FeCl3. Хлор у хлоридах одновалентний: 1 · 3 = 3, атом Феруму один, отже Ферум тривалентний, а сполука — ферум(III) хлорид.
Як скласти формулу за валентністю
Зворотне завдання розв’язують через найменше спільне кратне (НСК) — найменше число, яке ділиться без остачі на обидва значення валентності.
- Запишіть символи елементів: метал першим, неметал другим; якщо сполука утворена двома неметалами і серед них є Оксиген, його ставлять останнім; виняток — сполуки з Флуором, де останнім пишуть Флуор (оксиген дифлуорид OF2).
- Над символами поставте значення валентності.
- Знайдіть НСК цих двох чисел.
- Поділіть НСК на валентність кожного елемента — отримаєте індекси.
- Перевірте: добуток валентності на число атомів має бути однаковим для обох елементів.
Алюміній оксид. Al — III, O — II. НСК = 6. Індекс Алюмінію 6 : 3 = 2, Оксигену 6 : 2 = 3. Формула Al2O3, перевірка: 3 · 2 = 2 · 3.
Фосфор(V) оксид. P — V, O — II. НСК = 10. Індекси 10 : 5 = 2 і 10 : 2 = 5. Формула P2O5.
Сульфур(VI) оксид. S — VI, O — II. НСК = 6, індекси 6 : 6 = 1 і 6 : 2 = 3. Формула SO3.
Детальний план такого уроку з вправами є в нашому конспекті уроку «Складання формул бінарних сполук за валентністю», а про те, як читати індекси й коефіцієнти, — у конспекті уроку «Хімічні формули речовин».
Структурні (графічні) формули
Валентність добре видно в графічній формулі: кожен зв’язок між атомами позначають рисочкою, і кількість рисочок біля атома дорівнює його валентності. Вода: H–O–H — біля Оксигену дві рисочки, біля кожного Гідрогену одна. Вуглекислий газ: O=C=O — Карбон сполучений з двома двовалентними атомами Оксигену подвійними зв’язками, тому чотиривалентний. У метані від атома Карбону відходять чотири рисочки до чотирьох атомів Гідрогену. Дайте учням кілька графічних формул і попросіть порахувати рисочки біля кожного атома: так валентність перестає бути абстракцією.
Типові помилки учнів
- Не скорочують індекси. Беруть просто добуток валентностей замість найменшого спільного кратного і отримують S2O4 замість SO2 для сульфур(IV) оксиду.
- Механічно «перехрещують» валентності. Цей прийом часто спрацьовує, але при двох парних значеннях дає нескорочену формулу.
- Плутають індекс із валентністю: в Al2O3 двійка — це кількість атомів Алюмінію, а не його валентність.
- Пишуть валентність над символом арабською цифрою або забувають римську цифру в назві сполуки елемента зі змінною валентністю: «ферум оксид» нічого не каже, потрібно ферум(II) або ферум(III).
- Ставлять Оксиген першим у формулі оксиду неметалу.
Що буде далі, у 8–9 класі
За програмою 2017 року валентність вивчали в 7 класі, у Новій українській школі тему розглядають пізніше: у підручнику Попеля і Криклі для 8 класу це § 33, після будови атома й ковалентного зв’язку. Там пояснено, звідки береться валентність: її значення відповідає кількості спільних електронних пар, які атом має з іншими атомами, а передбачити його можна за кількістю неспарених електронів. Звідси й змінна валентність Сульфуру чи Фосфору. Поруч з’являється ще одне поняття — ступінь окиснення, його за модельною програмою НУШ теж розглядають у 8 класі. Для семикласника досить запам’ятати таблицю, правило рівності сумарних валентностей і спосіб із НСК — на цьому фундаменті тримаються і хімічні рівняння, і розрахунки за формулами.
Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено. Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали на сайті.
Ще в розділі «Запитання учнів з хімії: відповіді»
Більше конспектівПриродознавство, 5 клас
- 1Поняття про природу. Місце людини в природі, довкіллі. Вивчення природи
- 3Тіла. Характеристики тіла, їх вимірювання. Практична робота № 1. Визначення маси та розмірів різних тіл
- 4Речовини. Атоми і хімічні елементи. Молекули, їх рух. Дифузія · частина ІІ
- 4Речовини. Атоми і хімічні елементи. Молекули, їх рух. Дифузія · частина І
- 6Прості і складні речовини. Чисті речовини і суміші. Повітря – природна суміш
- 7Вода – найпоширеніша речовина на Землі. Здатність води розчиняти інші речовини. Практична робота 2. Вивчення розчинності речовин