Деревій звичайний: опис, застосування, протипоказання

≈ 8 хв читанняДодано 09.11.2026
Деревій звичайний: опис, застосування, протипоказання

Деревій звичайний (Achillea millefolium) — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових з дрібно розсіченим листям і білими або рожевими кошиками, зібраними в щільний плаский щиток. В Україні він росте майже всюди: на луках, узліссях, галявинах, біля доріг. Як лікарську сировину заготовляють траву деревію. Європейське агентство з лікарських засобів визнає її традиційне застосування лише на підставі тривалого досвіду: при тимчасовій втраті апетиту, легких спазмах травлення, легких спазмах під час менструації і для загоєння дрібних поверхневих ран.

Як виглядає деревій

Рослина заввишки 20–100 см, з довгим повзучим кореневищем. Стебло пряме, ребристе, сірувате від волосків. Листки довгасті, двічі-тричі перисторозсічені на безліч вузьких загострених часточок, тому здаються «пір’ячком». Звідси й латинська назва виду: millefolium — «тисяча листків».

Те, що здається однією дрібною квіточкою, насправді кошик: його обгортка завдовжки лише близько 4 мм. По краю кошика сидять зазвичай 5 (рідше від 3 до 8) язичкових квіток, білих або рожевих, з коротким, майже круглим відгином. Усередині — 10–20 дрібних трубчастих квіток. Десятки таких кошиків утворюють щиток на верхівці стебла. Плід — довгаста сім’янка до 2 мм, без чубка.

Кореневище розростається в боки, тому деревій поступово захоплює дедалі більшу ділянку. На газоні, який давно не перекопували, від однієї рослини може піти ціла куртина пагонів.

Ще одна ознака — запах. Розітріть листок між пальцями: він пахне пряно, трохи гірко. Це ефірна олія, залозки з якою розкидані по всій поверхні рослини.

З чим можна сплутати: отруйні зонтичні

Здалеку білий щиток деревію схожий на суцвіття рослин родини окружкових (зонтичних). Серед них є дуже отруйні види, і саме ця плутанина небезпечна.

ОзнакаДеревій звичайнийБолиголов плямистийЦикута отруйна
Суцвіттящиток із кошиків, у кожному язичкові й трубчасті квіткискладний зонтик з 10–20 променівскладний зонтик з 6–25 променів
Висота20–100 смзазвичай до 2 м, інколи до 3 мдо 1,2 м
Стеблоребристе, опушенеголе, порожнисте, зазвичай з фіолетово-бурими плямамиголе, порожнисте, часто з фіолетовим відтінком
Листядрібно розсічене, опушенеголе, 2–3-перисторозсічене, на довгих черешкахголе, 2–3-перисторозсічене, часточки гостропилчасті
Запахпряний, приємнийнеприємний, «мишачий»кореневище пахне морквою
Кореневищетонке, повзуче—товсте, всередині порожнисте, поділене поперечними перегородками на камери
Де ростесухі луки, узбіччя, галявинибур’янисті місця, сади, узбіччяболота, береги водойм, часто стоїть просто на мілководді

Головна відмінність, хоча однієї ознаки мало: у деревію кожна «квіточка» — це маленький кошик, як у ромашки, а у зонтичних квітки сидять на променях, що виходять з однієї точки. Голе стебло з плямами і «мишачий» запах вказують на болиголов, а камерне кореневище біля води — на цикуту. Болиголов містить алкалоїд коніїн, цикута — цикутотоксин; обидві рослини смертельно отруйні, а кореневище цикути лишається отруйним і після висушування. Якщо не впевнені, що перед вами деревій, рослину не рвіть і дітям у руки не давайте.

Буває й безпечніша плутанина — з іншими видами деревію. В Україні їх росте понад два десятки, а деревій пагорбовий (A. collina) зовні настільки схожий на звичайний, що їх часто заготовляють разом.

Де росте і коли цвіте

Деревій звичайний — рослина помірного поясу Північної півкулі: Європи, Азії, Північної Америки. У Нову Зеландію та Австралію його завезли люди, і там він подекуди став бур’яном. У горах Північної Америки трапляється до висоти 3600 м.

В Україні деревій трапляється майже в усіх регіонах: у мішаних лісах, на галявинах, просіках, вирубках, серед чагарників, уздовж доріг. Любить світло й сухі, бідні ґрунти. Цвіте з червня до вересня, окремі рослини — до жовтня, тож на вересневій екскурсії його ще легко знайти.

Народні назви

У народі деревій здавна називають «кривавником», «серпорізом», «маточником». Перші дві назви пов’язані з давнім звичаєм прикладати рослину до порізів.

Родова назва Achillea походить від імені героя грецьких міфів Ахілла, який, за переказом, лікував рослиною рани. Звідки взялося українське слово «деревій», точно невідомо, і жодна з версій у довідниках не доведена.

Хімічний склад коротко

  • ефірна олія (зазвичай від 0,1 до 1 %): попередники азулену (проазулени), пінени, борнеол, камфора, цинеол, а також туйон, частка якого дуже різна залежно від походження рослини;
  • гіркота ахілеїн і сесквітерпенові лактони;
  • дубильні речовини;
  • флавоноїди, зокрема апігенін і лютеолін.

Ефірна олія — суміш летких органічних сполук, саме вона дає рослині запах. На уроці хімії в старших класах це наочний приклад: розітріть листок, і запах за хвилину відчує весь ряд.

Застосування деревію

В офіційній медицині

Офіцинальним видом роду в Україні є саме деревій звичайний — так його визначає Державна фармакопея України. В аптеках продають подрібнену траву деревію, зареєстровану як лікарський засіб; інструкція до неї відносить сировину до кровоспинних засобів рослинного походження.

Комітет з рослинних лікарських засобів Європейського агентства з лікарських засобів (EMA HMPC) видав окремі монографії на траву (Millefolii herba) і на квітки (Millefolii flos) деревію. В обох — однаковий набір традиційних показань:

  • тимчасова втрата апетиту;
  • легкі спастичні розлади травлення, зокрема здуття і метеоризм;
  • легкі спазми, пов’язані з менструацією;
  • лікування невеликих поверхневих ран (зовнішньо, у вигляді пов’язки, змоченої настоєм).

Це саме традиційне застосування: показання визнано лише тому, що деревій застосовують щонайменше 30 років, з них 15 — у країнах ЄС. Клінічних досліджень, які підтверджували б ефективність препаратів деревію, немає. Дозування — лише за інструкцією аптечного препарату.

У народній медицині

Народна традиція приписує деревію значно більше, ніж визнає фармакологія: його вживали при кровотечах, хворобах травлення, печінки, нирок. Частина цих тверджень не перевірена, тому лікуватися деревієм самостійно, особливо при кровотечі чи болю в животі, не можна. Будь-яка кровотеча — привід звернутися до лікаря, а не до трав.

У садівництві та господарстві

Для клумб вивели сорти деревію з рожевими й червоними кошиками. Деревій — добрий медонос, а відвари й настої використовують проти попелиць і павутинних кліщів. Вівці охоче поїдають деревій на пасовищі. Ефірну олію застосовують у парфумерії та лікеро-горілчаному виробництві.

Молоде листя подекуди додають до салатів як гірку приправу. Їсти деревій у великій кількості не радять, а для домашніх тварин (собак, котів, коней) він вважається отруйним.

Як заготовляють сировину

Траву заготовляють під час цвітіння: зрізають облиствені верхівки стебел разом із суцвіттями. Сушать тонким шаром у провітрюваному місці, а висушену сировину зберігають сухою. Загальні правила збирання є на сторінці про збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин і про вимоги до якості сировини.

Де збирати не можна: біля доріг, канав, звалищ, відвалів і промислових підприємств, на пасовищах і на берегах нижче за течією від них. Так радять настанови ВООЗ щодо збирання лікарських рослин. Деревій саме й любить узбіччя, тож шукати чистий луг доведеться навмисно.

Протипоказання і застереження

  • Алергія на деревій або інші айстрові (ромашка, полин, нагідки, амброзія тощо) — протипоказання. Можливі алергічні реакції шкіри.
  • Вагітність і годування груддю: безпечність не встановлена, EMA не рекомендує застосування, а українська інструкція до трави деревію прямо його забороняє.
  • Діти до 12 років: даних недостатньо, застосування не рекомендоване.
  • Підвищене згортання крові та схильність до тромбоутворення — протипоказання за українською інструкцією.
  • Якщо симптоми не минають понад два тижні (апетит, травлення) або понад тиждень (рани, спазми), чи посилюються, потрібен лікар. Ознаки інфекції на рані — теж.
  • Спиртові настоянки містять етанол, це варто врахувати тим, кому алкоголь протипоказаний.

Взаємодій з іншими ліками монографія EMA не наводить, але це означає лише, що їх не описано. Перед застосуванням порадьтеся з лікарем або фармацевтом.

Деревій на уроці: три ідеї для вчителя

Кошик під лупою. Дайте кожному учневі щиток деревію і лупу. Учням з алергією на айстрові краще працювати з гербарним зразком або в рукавичках. Завдання: відокремити один кошик і знайти в ньому два типи квіток — язичкові по краю і трубчасті в центрі. Потім порівняти з ромашкою чи соняшником. Учні часто плутають кошик з однією квіткою, а тут на власні очі бачать, що «квіточка» складається з десятка квіток, а щиток — це суцвіття із суцвіть.

Деревій чи зонтичне? Покладіть поруч гербарні зразки або фотографії деревію, моркви дикої і болиголову (живий болиголов на урок не приносимо). Нехай учні за таблицею з цієї сторінки знайдуть ознаки, які відрізняють кошики від зонтиків. Добрий привід поговорити про безпеку в поході.

Гербарій лікарських рослин двору. Деревій цвіте до осені, тож його можна зібрати навіть на початку навчального року. Поряд у гербарій зручно додати кульбабу лікарську (теж айстрова) і кропиву дводомну. Кожен зразок підписати українською й латиною і записати, де саме його знайдено, — це й буде маленьке дослідження флори шкільної ділянки.

Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено. Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали на сайті.

Ще в розділі «Лікарські рослини: опис і заготівля»

  1. Вимоги до якості лікарських рослин.
  2. Отвары, настои, чаи в домашних условиях.
  3. Липа
  4. ЗБИРАННЯ, СУШІННЯ, ТА ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
  5. Пряности в медицине.
  6. Алича
  7. Агрус звичайний
  8. Кропива дводомна.