Ще уроки розділуЛікарські рослини: опис і заготівля
Деревій звичайний (Achillea millefolium) — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових з дрібно розсіченим листям і білими або рожевими кошиками, зібраними в щільний плаский щиток. В Україні він росте майже всюди: на луках, узліссях, галявинах, біля доріг. Як лікарську сировину заготовляють траву деревію. Європейське агентство з лікарських засобів визнає її традиційне застосування лише на підставі тривалого досвіду: при тимчасовій втраті апетиту, легких спазмах травлення, легких спазмах під час менструації і для загоєння дрібних поверхневих ран.
Як виглядає деревій
Рослина заввишки 20–100 см, з довгим повзучим кореневищем. Стебло пряме, ребристе, сірувате від волосків. Листки довгасті, двічі-тричі перисторозсічені на безліч вузьких загострених часточок, тому здаються «пір’ячком». Звідси й латинська назва виду: millefolium — «тисяча листків».
Те, що здається однією дрібною квіточкою, насправді кошик: його обгортка завдовжки лише близько 4 мм. По краю кошика сидять зазвичай 5 (рідше від 3 до 8) язичкових квіток, білих або рожевих, з коротким, майже круглим відгином. Усередині — 10–20 дрібних трубчастих квіток. Десятки таких кошиків утворюють щиток на верхівці стебла. Плід — довгаста сім’янка до 2 мм, без чубка.
Кореневище розростається в боки, тому деревій поступово захоплює дедалі більшу ділянку. На газоні, який давно не перекопували, від однієї рослини може піти ціла куртина пагонів.
Ще одна ознака — запах. Розітріть листок між пальцями: він пахне пряно, трохи гірко. Це ефірна олія, залозки з якою розкидані по всій поверхні рослини.
З чим можна сплутати: отруйні зонтичні
Здалеку білий щиток деревію схожий на суцвіття рослин родини окружкових (зонтичних). Серед них є дуже отруйні види, і саме ця плутанина небезпечна.
| Ознака | Деревій звичайний | Болиголов плямистий | Цикута отруйна |
|---|---|---|---|
| Суцвіття | щиток із кошиків, у кожному язичкові й трубчасті квітки | складний зонтик з 10–20 променів | складний зонтик з 6–25 променів |
| Висота | 20–100 см | зазвичай до 2 м, інколи до 3 м | до 1,2 м |
| Стебло | ребристе, опушене | голе, порожнисте, зазвичай з фіолетово-бурими плямами | голе, порожнисте, часто з фіолетовим відтінком |
| Листя | дрібно розсічене, опушене | голе, 2–3-перисторозсічене, на довгих черешках | голе, 2–3-перисторозсічене, часточки гостропилчасті |
| Запах | пряний, приємний | неприємний, «мишачий» | кореневище пахне морквою |
| Кореневище | тонке, повзуче | — | товсте, всередині порожнисте, поділене поперечними перегородками на камери |
| Де росте | сухі луки, узбіччя, галявини | бур’янисті місця, сади, узбіччя | болота, береги водойм, часто стоїть просто на мілководді |
Головна відмінність, хоча однієї ознаки мало: у деревію кожна «квіточка» — це маленький кошик, як у ромашки, а у зонтичних квітки сидять на променях, що виходять з однієї точки. Голе стебло з плямами і «мишачий» запах вказують на болиголов, а камерне кореневище біля води — на цикуту. Болиголов містить алкалоїд коніїн, цикута — цикутотоксин; обидві рослини смертельно отруйні, а кореневище цикути лишається отруйним і після висушування. Якщо не впевнені, що перед вами деревій, рослину не рвіть і дітям у руки не давайте.
Буває й безпечніша плутанина — з іншими видами деревію. В Україні їх росте понад два десятки, а деревій пагорбовий (A. collina) зовні настільки схожий на звичайний, що їх часто заготовляють разом.
Де росте і коли цвіте
Деревій звичайний — рослина помірного поясу Північної півкулі: Європи, Азії, Північної Америки. У Нову Зеландію та Австралію його завезли люди, і там він подекуди став бур’яном. У горах Північної Америки трапляється до висоти 3600 м.
В Україні деревій трапляється майже в усіх регіонах: у мішаних лісах, на галявинах, просіках, вирубках, серед чагарників, уздовж доріг. Любить світло й сухі, бідні ґрунти. Цвіте з червня до вересня, окремі рослини — до жовтня, тож на вересневій екскурсії його ще легко знайти.
Народні назви
У народі деревій здавна називають «кривавником», «серпорізом», «маточником». Перші дві назви пов’язані з давнім звичаєм прикладати рослину до порізів.
Родова назва Achillea походить від імені героя грецьких міфів Ахілла, який, за переказом, лікував рослиною рани. Звідки взялося українське слово «деревій», точно невідомо, і жодна з версій у довідниках не доведена.
Хімічний склад коротко
- ефірна олія (зазвичай від 0,1 до 1 %): попередники азулену (проазулени), пінени, борнеол, камфора, цинеол, а також туйон, частка якого дуже різна залежно від походження рослини;
- гіркота ахілеїн і сесквітерпенові лактони;
- дубильні речовини;
- флавоноїди, зокрема апігенін і лютеолін.
Ще уроки розділуЛікарські рослини: опис і заготівля
Ефірна олія — суміш летких органічних сполук, саме вона дає рослині запах. На уроці хімії в старших класах це наочний приклад: розітріть листок, і запах за хвилину відчує весь ряд.
Застосування деревію
В офіційній медицині
Офіцинальним видом роду в Україні є саме деревій звичайний — так його визначає Державна фармакопея України. В аптеках продають подрібнену траву деревію, зареєстровану як лікарський засіб; інструкція до неї відносить сировину до кровоспинних засобів рослинного походження.
Комітет з рослинних лікарських засобів Європейського агентства з лікарських засобів (EMA HMPC) видав окремі монографії на траву (Millefolii herba) і на квітки (Millefolii flos) деревію. В обох — однаковий набір традиційних показань:
- тимчасова втрата апетиту;
- легкі спастичні розлади травлення, зокрема здуття і метеоризм;
- легкі спазми, пов’язані з менструацією;
- лікування невеликих поверхневих ран (зовнішньо, у вигляді пов’язки, змоченої настоєм).
Це саме традиційне застосування: показання визнано лише тому, що деревій застосовують щонайменше 30 років, з них 15 — у країнах ЄС. Клінічних досліджень, які підтверджували б ефективність препаратів деревію, немає. Дозування — лише за інструкцією аптечного препарату.
У народній медицині
Народна традиція приписує деревію значно більше, ніж визнає фармакологія: його вживали при кровотечах, хворобах травлення, печінки, нирок. Частина цих тверджень не перевірена, тому лікуватися деревієм самостійно, особливо при кровотечі чи болю в животі, не можна. Будь-яка кровотеча — привід звернутися до лікаря, а не до трав.
У садівництві та господарстві
Для клумб вивели сорти деревію з рожевими й червоними кошиками. Деревій — добрий медонос, а відвари й настої використовують проти попелиць і павутинних кліщів. Вівці охоче поїдають деревій на пасовищі. Ефірну олію застосовують у парфумерії та лікеро-горілчаному виробництві.
Молоде листя подекуди додають до салатів як гірку приправу. Їсти деревій у великій кількості не радять, а для домашніх тварин (собак, котів, коней) він вважається отруйним.
Як заготовляють сировину
Траву заготовляють під час цвітіння: зрізають облиствені верхівки стебел разом із суцвіттями. Сушать тонким шаром у провітрюваному місці, а висушену сировину зберігають сухою. Загальні правила збирання є на сторінці про збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин і про вимоги до якості сировини.
Де збирати не можна: біля доріг, канав, звалищ, відвалів і промислових підприємств, на пасовищах і на берегах нижче за течією від них. Так радять настанови ВООЗ щодо збирання лікарських рослин. Деревій саме й любить узбіччя, тож шукати чистий луг доведеться навмисно.
Протипоказання і застереження
- Алергія на деревій або інші айстрові (ромашка, полин, нагідки, амброзія тощо) — протипоказання. Можливі алергічні реакції шкіри.
- Вагітність і годування груддю: безпечність не встановлена, EMA не рекомендує застосування, а українська інструкція до трави деревію прямо його забороняє.
- Діти до 12 років: даних недостатньо, застосування не рекомендоване.
- Підвищене згортання крові та схильність до тромбоутворення — протипоказання за українською інструкцією.
- Якщо симптоми не минають понад два тижні (апетит, травлення) або понад тиждень (рани, спазми), чи посилюються, потрібен лікар. Ознаки інфекції на рані — теж.
- Спиртові настоянки містять етанол, це варто врахувати тим, кому алкоголь протипоказаний.
Взаємодій з іншими ліками монографія EMA не наводить, але це означає лише, що їх не описано. Перед застосуванням порадьтеся з лікарем або фармацевтом.
Деревій на уроці: три ідеї для вчителя
Кошик під лупою. Дайте кожному учневі щиток деревію і лупу. Учням з алергією на айстрові краще працювати з гербарним зразком або в рукавичках. Завдання: відокремити один кошик і знайти в ньому два типи квіток — язичкові по краю і трубчасті в центрі. Потім порівняти з ромашкою чи соняшником. Учні часто плутають кошик з однією квіткою, а тут на власні очі бачать, що «квіточка» складається з десятка квіток, а щиток — це суцвіття із суцвіть.
Деревій чи зонтичне? Покладіть поруч гербарні зразки або фотографії деревію, моркви дикої і болиголову (живий болиголов на урок не приносимо). Нехай учні за таблицею з цієї сторінки знайдуть ознаки, які відрізняють кошики від зонтиків. Добрий привід поговорити про безпеку в поході.
Гербарій лікарських рослин двору. Деревій цвіте до осені, тож його можна зібрати навіть на початку навчального року. Поряд у гербарій зручно додати кульбабу лікарську (теж айстрова) і кропиву дводомну. Кожен зразок підписати українською й латиною і записати, де саме його знайдено, — це й буде маленьке дослідження флори шкільної ділянки.
Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено. Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали на сайті.
Ще в розділі «Лікарські рослини: опис і заготівля»
Ця тема даліЕкологія, Рідкісні рослини Сумщини